Чигиринський район знаходиться на південному сході Черкаської області. Східна частина району знаходиться на терасовій рівнині, а західна – має пересічний тип рельєфу, який належить до придніпровської височини.

На цих землях люди жили з часів неоліту, про що свідчать археологічні знахідки в с. Новоселиця. Відомі поселення епохи бронзи. В VII ст. до н.е. територію району заселили скіфські племена. Їх центром стало Мотронинське городище в районі Холодного Яру. В ХІ – ХІІІ ст. на території Чигирина і району існували давньоруські племена.

15 жовтня 1592 року Чигирин отримав Магдебурзьке право, перебуваючи у володінні  черкаського старости Дмитра Вишневецького. За цим правом жителі міста формально не залежали від старости, вони мали свій суд і раду, двічі на рік влаштовували ярмарки, щотижня торги.

З 1625 року – Чигирин полкове місто. В 1638-1647 рр.  Чигиринським сотником був Богдан Хмельницький.

Одна з найславетніших сторінок минувшини Чигиринського краю пов’язана з життям та діяльністю уродженця с. Суботова, гетьмана України Богдана Хмельницького. В роки української революції 1648-1676 років Чигиринщина була центром боротьби українського народу за створення державності.

В ході національно-визвольної боротьби на українських землях постала нова держава – Військо Запорозьке. Її столицею стало місто Чигирин – давній козацький осідок, батьківщина Богдана Хмельницького. Тут знаходились гетьманська резиденція, уряд, військова канцелярія, архів, скарбниця. З Чигирина, за життя Хмельницького, видано близько 300 універсалів. В цьому місті гетьман приймав численні іноземні посольства.

В 1802 році був створений Чигиринський повіт, жителі якого займалися сільським господарством, промислами, торгівлею.

В 1918-1922 році на території Чигиринського краю діяла військова організація – “Холодноярська республіка”. Повстанці боролися проти встановлення радянської влади під гаслом “За вільну і самостійну Україну”.

В 1843 і 1845 р.р. В Чигирині побував Т.Г.Шевченко. Він тут зробив кілька малюнків на місцеві теми: „Дари в Чигирині”, „Чигирин з Суботівського шляху”, „Чигиринський дівочий монастир” та ін.

 Народний секретаріат України 04.01.1918 р. прийняв постанову, за якою на території Української Народної Республіки було введено народні суди.

Як адміністративно-територіальну одиницю, Чигиринський район було утворено у 1923 році.

У роки Великої Вітчизняної війни на території району у Холодному Яру діяв партизанський загін.

12 грудня 1943 року Чигирин було визволено від фашистських загарбників.

У післявоєнний час Чигиринщина була аграрним районом Кіровоградської області, а з 1954 року - ввійшла до складу Черкащини.

Здобуття Україною незалежності сприяло історичному і культурному відродженню багатьох невідомих сторінок історії області, імен незаслужено забутих діячів літератури, науки, мистецтва.

            Народний суд Чигиринського району Кіровоградської області відновив свою діяльність в березні 1944 року, а з 1955 року – без поділу на дільниці.

            З утворенням Черкаської області (Постанова Президії Верховної Ради СРСР від 07 січня 1954 року) народний суд Чигиринського району увійшов до складу Черкаської області.

            Відповідно до Конституції СРСР, прийнятої 07 жовтня 1977 року народний суд Чигиринського району перейменовано в Чигиринський районний народний суд.

            Відповідно до Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про судоустрій»», прийнятого 24 лютого 1994 року змінено назву суду – він став називатись Чигиринський районний суд.

На даний час  у  Чигиринському районному суді Черкаської області, згідно штатного розпису, працює 3 судді,  які  обрані Верховною Радою України безстроково та п’ятнадцять працівників апарату суду. Посаду голови районного суду, як адміністративну посаду, займає суддя ***