Як суди повинні приймати відвідувача з інвалідністю

В Україні 2,6 млн осіб з інвалідністю — це 6% населення. І вони звертаються до суду, зокрема як представники захисту. Робоча група перевіряє доступність установ, дає рекомендації щодо технічного забезпечення і вчить законників спілкуватися з такими особами.

Не привілей, а необхідність

У судах профільні громадські організації проводять тренінги й семінари. Для цього рік тому створили спеціальну робочу групу з питань доступності правосуддя. Адже право на доступ таких людей до правосуддя закріплене в ст.13 Конвенції про права осіб з інвалідністю.

Останній з таких тренінгів відбувся в Касаційному

господарському суді. Сюди людина з інвалідністю може прийти, наприклад, як адвокат, проте відчуватиме себе не зовсім затишно, вважають тренери семінару.

Доступність установи має бути архітектурною та інформаційною. Перший показник регулюють державні будівельні норми. А забезпечити його мають пандуси з певним кутом нахилу, світлові та звукові сигнали, широкі проходи, у тому числі в залах засідань, аби адвокат на візку міг проїхати. Причому тут не йдеться про якісь привілеї.

«Приміщення мають бути облаштовані за принципами універсального дизайну, який у багатьох країнах світу використовують уже 40 років, — пояснив тренер семінару Олег Полозюк. — Це гнучкість, легкість і зрозумілість у використанні». Приклади такого дизайну: мобільні телефони, де можна збільшувати шрифт або вмикати голосові команди для людей з вадами зору; потяги, в які людина на візку може заїхати самостійно, у вагоні є спеціальні місця, а санвузол просторий і зручний.

Інформаційну доступність суду можна покращити програмним забезпеченням: дублюванням