Судова практика: Суспільно корисні роботи не призначаються особам з інвалідністю

Чинне законодавство забороняє застосовувати до осіб з інвалідністю першої та другої групи, а також вагітних жінок, жінок, старше 55 років та чоловіків, старше 60 років, такий вид стягнення.

Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу апелянта, подану на рішення суду першої інстанції, якою його визнано винним у несплаті аліментів на утримання доньки та накладено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт на 120 годин.

В апеляційній скарзі він просив скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.

Суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційні вимоги частково, скасувавши постанову в частині накладення адміністративного стягнення, у решті залишивши постанову суду попередньої інстанції без змін.

Суду відомо, що на виконанні районного відділу державної виконавчої служби перебуває виконавчий лист, виданий місцевим судом після прийняття рішення, яким збільшено розмір аліментів, що стягуються з апелянта на утримання неповнолітньої доньки.

В апелянта справді існує заборгованість зі сплати аліментів, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Наявність боргу апелянт не заперечує, мотивуючи його складним матеріальним станом у зв’язку з вартісним лікуванням, під час якого йому було встановлено другу групу інвалідності. Цей факт підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, що міститься в матеріалах справи.

Рівненський апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність у діях апелянта складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (несплата аліментів на утримання дитини), однак вважає, що суд помилково наклав на адмінправопорушника стягнення в межах зазначеної статті — 120 годин суспільно корисних робіт.

У ч. 3 ст. 31-1 КУпАП зазначається, що суспільно корисні роботи не призначаються особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.

Зважаючи на наявність в апелянта групи інвалідності, призначення йому виправних робіт є помилковим, адже суперечить нормам чинного законодавства.